полонянка

Я полонянка твоїх чар.
В мені кохання, мов свіча
горить, не гасне і з плеча
сміється янгол.
А за дверима вже весна,
співає пташка голосна
про те, чого ніхто не зна.
Шматочком манго
загляне місяць у вікно.
Йому, напевно, все-одно,
що ми в розлуці і що знов
назад не скоро
тебе віддасть мені вокзал.
Щокою котиться сльоза,
чека очікування зал,
коли ми поруч
підем із нього у світи,
щоб навіть вітер злий затих,
а поки - пекло самоти
і до світанку
грієм у келихах печаль
та мрієм потяги стрічать.
Ні-ні, не жаль, що твоїх чар
я полонянка.
©~SIrena~
28.02.12


перевод автора Стихи.ру Хельга Дочь Лесника

Я полонянка твоих чар.
Во мне горит любовь-свеча
не гаснет, а из-за плеча
смеется ангел.
А у дверей весна-краса
и птиц веселых голоса
поют о разных чудесах.
Кусочком манго
заглянет месяц мне в окно.
Ему, наверно, все равно,
что мы в разлуке и что вновь
назад не скоро
тебя вернет ко мне вокзал.
И по щеке скользит слеза
и замер ожиданья зал:
когда же в город
мы выйдем за руку с тобой,
чтоб стих навечно ветер злой,
пока мой ад - в ночи одной
и спозаранку
в бокалы разливать печаль
и поезда в мечтах встречать
Нет-нет, не жаль, что этих чар
я полонянка.

полонянка - пленница)