без названия...

Я вже не думала, що десь тебе зустріну,
Бо ці роки змінили геть усе...
Але ця мить... і з серця пісня лине...
І я дивлюсь... дивлюсь в твоє лице.

Погляд застиг, неначе в серці камінь,
Й душевний біль не вгамувати днем
Твоє лице... так змінене роками!!!
Мені мов очі обпекло вогнем...

Дивлюсь в твої не постарілі очі...
А серце... серце рветься із грудей!
Я згадую свої думки дівочі...
Лиш ти був в них... лишившись до тепер...

(Я вірила... я знала: „не загинув”
Але що вдіяти... коли нема вже сил
Й роки давно вже стерли всі надії
І лиш в думках моїх ти був живий...)

Тепер не знаю навіть як звернутись...
Чи офіційно, чи як в старі часи...
Я б так хотіла знову повернутись...
У нашу молодість... на наші береги...

Ну що ж стоїш... як пам’ятник на площі...
Я все життя кохала лиш тебе...
Твої слова, обійми – найдорожче...
Що колись вже було у мене.

Залишся, я благаю... я ж не зможу...
Вдруге тебе втратити в житті...
І хай всі ті, хто розлучив з тобою...
Будуть покарані за скоєні гріхи...

Я ладна все покинути і знову...
Але з тобою життя своє почать...
Бо все, що було... було не з тобою...
Це не життя, а лиш стара печать...

(Бо я жила як всі... не прагнучи нічого...
Крім того, щоб побачити тебе...
Й щодня я згадувала молодого...
Ще до війни – щасливого тебе...)

Нехай роки тебе змінили зовні...
Але для мене ти все той, ким був...
І тепер, коли вже місяць в повні...
Я клятву вірності... знов тобі даю...

...
„Ти так права... ти знов права, як завжди,
Всі ці роки шукав я лиш тебе...
Твоїх очей не вистачало... справжніх...
Завжди шукав одне твоє лице...

Повір мені... я весь цей час молився..
Щоб хоч раз тебе побачить знов...
І якщо би пульс мій зупинився...
Все одно – жива була б любов...

Твоя усмішка завжди гріла серце...
Наче теплий дотик до душі...
Я кожну мить про тебе мріяв... чесно...
Лежав в окопі, і складав вірші...

Колись я всі їх тобі прочитаю...
Я повернувся... до тебе... й назавжди...
А про війну ніколи не згадаю...
В минулому... а майбуття – це ти...

Мені так жаль... не зміг прийти раніше....
Війна скінчилась, але для мене – ні...
І лише зараз... зараз, серед тиші...
Своє серце знов віддаю тобі...

(Хоч що кажу я... воно твоє як завжди...
Воно було і буде лиш твоїм...
Кохання наше було і буде справжнім
Його війні якісь не зупинить.)

Кохана, я лиш хочу щоб ти знала...
Я ніколи тебе не забував...
І повернувся... тому що ти чекала...
Без твоїх мрій... я б просто занепав...

Я сто разів кажу тобі спасибі...
За те, що ти у мене просто є...
За твої очі, як завжди красиві...
За усмішку... і небо голубе...

Дивлюсь тепер в твої глибокі очі...
О, скільки років я без них прожив!!!
Про тебе мріяв майже не щоночі...
І навіть зараз не вірю, що зустрів.

Скільки ж часу ми втратили з тобою...
Скільки хвилин могли прожити вдвох...
Життя наче надірване війною...
Але ми все здолаємо... удвох....

(с) Ksu