Трохи про себе

Я не сама легка на світі людина,
Не розумію інколи й саму себе,
Що не день, то є моя провина,
Пробач, я дійсно кохаю тебе.
Просто часами таке бува,
Що брехня моя бере своє,
Але коли поруч твоя голова,
Ти клади її мені на плече.
І дивися ласкаво в очі,
Ніби побачив у перший раз,
Ніби сьогодні до самої ночі,
Йшли по місту під шум наших фраз.
Вибач, брешу про тебе іншим,
Ніби поряд немає зовсім,
Але хочу донести цим віршем –
Не кажіть про щастя усім.