* * *

Я підходила до школи неохоче і боязко. Учні були скрізь: хтось порпався у рюкзаку біля сміттєвого баку , хтось весело підплигуючи прямував до зграйки учнів, інші просто стояли і щось обговорювали, підпираючи стіни школи .
- Ну, вперед до «пекла»?!- мовила я тихо й попрямувала до секретарської.
- Ти сама винна, що він від тебе пішов!- русоволоса дівчина сперечалася з подругою.
-Добрий день.- мовила я, зайшовши в кабінет. На мене відразу зирнкнули дві пари очей: одні карі, а інші сірі, від цього погляду в мене аж дихання перехопило .Дві семикласниці стояли біля шафи та щось шукали.
- Що тобі, дівчинко?- запитала мене жіночка років 35-ти.
Я неохоче подивилася в сторону дівчат, і ступила до секретаря.
-Я нова учениця і прийшла по розклад.- сказала я
- О-о-о, вітаю . Впевнена тобі у нас сподобається. Як тебе звати?- Мовила жіночка з усмішкою.
- Надіюся. Ешлі Несс, 10 клас.- Мовила я з поспіхом
-Ось, тримай.- вона простягнула аркуш паперу та усміхнулась.
-Дякую.- усміхнувшись у відповідь я пішла до виходу.
-216 аудиторія, 2 поверх, правознавство. Ех!- зітхнула я.
Коридори були широкі, на кожному поверсі по 8 широких аудиторій, а біля вікон зграйками стояли учні.
Продзвенів дзвінок і всі почали забігати до аудиторій .Я заплющила очі ніби ховаючись від цього балагану. Раптом я відчула сильний удар в плече, відкривши очі я побачила високого хлопця, що збирав книжки які випали з його рук під час удару.
- Вибач! Я ненавмисно. - він швидко піднявся і побіг далі.
- І це все?!- сказала я ошелешено
Якщо тут усі такі чемні, то прийдеться нелегко.
Коли можна було більш-менш рухатися, я далі пішла шукати аудиторію №216.
Через декілька хвилин пошуку, я знайшла двері з написом 216
- Накінец . - видихнула я й переступила через поріг.
Клас був просторий та світлий, парти були розміщені паралельно. Майже всі парти були зайняті, Учні, що вже були готові до уроку, протирали на мені дирку своїми поглядами.
-Чому не заходите?- запитав сильний чоловічий голос.
Я різко повернулася і підняла голову. Навпроти мене стояв середнього зросту хлопець, років 17- ти. У нього було світле волосся і карі очі.
- А тобі яка різниця?- запитала я різким тоном. І відразу зрозуміла свою помилку, але щось виправляти було пізно.
- Ну припустимо, що я тут працюю.-сказав він піднявши праву брову.
Моїм тілом пройшов електричний струм, очі округлилися, а обличчя почервоніло.
-О, Боже! Вибач. Я, я… Я нова учениця. - мовила я, бажаючи щоб земля зникла з-під моїх ніг.
- Я більш звик коли учні звертаються на ''Ви''- вимовив вчитель. - Може ви все-таки зайдете в клас? Чи залишок уроку ми проведемо тут?
- О, так. Вибач. - сказала я розгубленим голосом
Зайшовши в класс, я сіла за першу ліпшу парту. Це виявилася друга парта 3 ряду , біля вікна. Всі дивилися на мене як на клоуна. Це було нестерпно, десятки поглядів оцінювали мою зовнішніст. Ледь стримуючись щоб не встати, я полізла в сумку за блокнотом.
Молоденький і доволі симпатичний вчитель стояв спершись на стіл, і разом зі всіма спостерігав за мною…
- Можливо ви, представитеся?- запитав вчитель.
- А може не потрібно?- запитала я благаючим поглядом.
- Що означає не потрібно? Всі новенькі через це проходять! На середину классу, швидко. В нас ще багато роботи.- почав злитися він.
- Всі це не я.- буркнула я собі під ніс, і слухняно попрямувала на середину классу.
- Ви щось сказали?- запитав викладач.
Оглянувши аудиторію, я вловила тільки декілька поглядів.
- Це нікому нецікаво.- втрутилася якась сильно розфарбована блондинка.
- Ось що і потрібно було довести, я краще піду сяду.- вимовила я, самовдоволено , відчувши велику вдячність цій дівчині й попрямувала до парти.
-Мені цікаво.- втрутився кароокий вчитель- і я вас не відпускав на своє місце!
Я тихо заричала і повернулася до нього лицеем.
- Ешлі Несс, 15 років.Перейшла з школи Св. Фауста. Досить?- запитала я
- І чому ви- Ешлі перейшли зі школи Св. Фауста до нас?- запитав він
- А ти проти?- з іронією запитала я
- Ні, я лише за? Але все-таки?- він знову підняв праву брову.
- Ну. Якщо ти так гориш бажанням я процитую: «- Ви – найгірший кошмар цієї школи, ви божевільні», « -Е, ні я не божевільна справка у вас на столі, ви самі просили щоб я принесла її», « - Ешлі ти більше не учениця цієї школи! Документи в секретаря!!» , « - Вибачте, а на якій підставі ви мене виганяєте? Я ж нічого поганого не зробила?!» , «- ЩО??? Ти нічого поганого не зробила! А як на рахунок зірваних уроків?, а обкидання їжею в їдальні, а вибиті вікна, а розфарбовані стіни? Це нічого поганого?», «- Спокійно, я все можу пояснити: я зірвала лише декілька уроків, а салат першим кинув Сем, вибиті вікна: м' яч не туди полетів, а стіни були занадто сірі і навіювали сум!», «-Декілька уроків 3-4 щотижня- це декілька? Сем взагалі не винен він підсковзнівся на відбивній, кажеш м' яч не туди полетів, звичайно ви ж грали в саду, як він міг не попасти з вікно якщо там все зі скла, про стіни я мовчу!!!» , «- Уроки були нудні…» , «- Досить, я не хочу чути ваші вибачення! Ви виключені! До побаченя!!»- видихнула я.- З директором Вудсон ми не дружили.
- Я бачу ви любите зривати уроки?-запитав вчитель
-Зривають кульки, джек-поти, а мені буває посто нудно.- мовила я спокійно.- я можу сісти на своє місце?
-Звичайно, дякую за розповідь. І в подальшому прошу звертатися до мене тільки на ''Ви'' - усміхнувся він у відповідь.
- Звертайтесь у будь-який час. Як скажеш..- скзала я , йдучи до парти.
- Отже, приступимо до роботи, запишіть тему «Види і загальна характеристика форм правління». – вчитель почав свою розповідь.
Але я навіть не намагалася його слухати, і відкривші блокнот, я почала малювати. І тут мою музу злякали, бо в моїй сумці задзвонив телефон. І я повільно вітягнула його з кишені сумки й відповіла на дзвінок: « Алло, я зараз зайнята. В тебе щось серйозне? ЩО??? РЕСПЄКТ тобі! Він сильно здивувався? ДА ти шо. А Нік що....». Та мою розмову перервав, як не дивно, вчитель, що прочистив горло привертаючи до себе мою увагу.
- Ешлі, вибач, що перериваю твою розмову, але чи не могла ти покласти свій телефон мені на стіл?- його голос був водночас спокійним і переконливим.
-Я тобі передзвоню.- сказала я, й подивися на вчителяю- А навіщо тобі мій телефон? Якщо хочеш взяти номер я і так можу дати, навіщо ця показуха?
-Ну, припустимо, що в нас заборонено користуватися мобільними телефонами під час уроків.-Він повільно підходив до моєї парти.
- Ех, прийдеться носити домашній.- видихнула я, віддаючи телефон.
-Що ж продовжимо урок.-Мовив він сідаючи за стіл
Я зітхнула і...


Ну як? писала моя подруга, мені сподобалось)))
P.S Лєрка не обіжайся