"Безответно одиночество моё"

Важкісь, підкралась непомітно 14 числа та накрила з головою... не відпускає... щимить... забирає думки і огортає їх туманом... Сила..з якою я не ладна боротись..і яка пожирає мене з середині... Думала те відчуття cамотності розвіялось..але воно знов заполонило...забирає частинку радості та щастя, щиру посмішку та блиск в очах... Відчуття самотності...де б ти не був, щоб ти не робив, з ким би ти не був...воно не покидає тебе... Біль втрати...солодкі спогади з сіллю на губах... Самотність міцно стиснула мене в своїх холодних обіймах і не відпускає! Неможливо вирватись чи вислизнути з ланцюгів, що так стискають моє серце! Я давно збудувала кам"яні мури, в які заточила своє серце і почуття...і як би глибоко і далеко я не ховала їх...кров відчаю завше просочується і наповнює моє тіло відчаєм! Біль втраченого кохання, теплі спогади..від яких з"являється щира посмішка і капають гіркі сльози... це все що я маю... все, те що залишилось...це все...