Примара

Ти згубиш душу у ночі,
Блукаючи по місту боса..
І він немовби біжучи,
Згадає що про тебе йшлося
Біжить, тікає, і немов
Примару бачить, баяить знов..
Обійме, мовить:"Все прощу"
Але немає в тім дощу
її душі, яку згубила
І йому це вже не простила....

Жду коментов....