((((((

Щось приступило до горла,
Щось защемило у серці
І затремтів раптом голос,
З очей скотилась сльоза...
І ти, жорстока і горда,
Що всіх вважала за безцінь,
Тепер мов скошений колос,
Який підбила роса.

Ти людям в очі сміялась,
В кохання віри не мала,
І, не здригнувшись, дивилась
На муки інших сердець,
І гри з вогнем не боялась
Доки багаття палало,
Але і ти підкорилась
І гру звела нанівець.

Раніш людей зневажала,
Тепер сама навколішках,
Коханню віри не мала
Та диво сталось у раз:
Ти про прихильність благала,
Сльоза котилася нишком,
Боротись сили нестало:
Лиш "ти" і "він", нема "вас"...