Прости

Прости, що йдуть непрохані дощі,
Що клени листя на асфальт не гублять.
Прости моїй нескореній душі,
Сліпому серцю, що тебе не любить.

Як гарно хвилей повноводной буть,
Землі спокійно під листочком спати.
А я збиралася тебе забуть,
Коли на серці стало холодати.

Дивись на мене, як зима на літо,
Як дощик дивиться на ліс.
Лише ніколи мною не журись
І не кляни перед жорстоким світом!

І не примусь на вітри голосить,
Я під вітрами безголоса пташка.
Прости, як можна нелюбов простить.
ЗАбути не прошу - забути важко.