Чекання

Ти вдома самотня, така як і я
Як і я ти не можеш заснути
Яке все ж прекрасне твоє ім’я
Як же міг я його забути?

Ти теж не згадаєш мене
З тобою ми ще не знайомі
Лиш тінь за вікном твоя промайне
А я все чекатиму знову і знову…

Чекання, чекання, чекання, чекання…
Чекаю тебе і ти чекаєш
Зранку до ночі і з ночі до рання
Перший крок же за мною, ти так вважаєш…

Чом все це так складно, «- Чому?» - запитаю
Знайти де тебе та як підійти
Зустрітись би нам, а я все літаю
На крилах надій у вогні самоти

Ти теж вечорами сидиш та чекаєш
Мрієш про принца, що тебе звільнить
Ти ждеш перших кроків та від них же страждаєш
Ти все віддала б за омріяну мить!

Але ж я не принц, але ж ти царівна!
Така неприступна на перший погляд
Твій стан, а хода, а очі чарівні…
Я так би хотів опинитися поряд!

…

Але ж він не принц, не схожий на нього
Ні царства немає, ні лат, ні меча
Такий як і всі, що в ньому такого?
Мені він не пара! Хоча…

Він ходить навколо, чогось чекає
Коли ж наші очі на мить сплітаються
Щось тепле, приємне мене огортає
Неначе той сон знов повертається…