Стихи писала моя девушка, когда были в соре.

***
На мить не можу уявити,
Що нас з тобою вже нема.
І я б хотіла все життя прожити,
Даруючи тобі кохання до схоча.
Тебе кохаю я шалено і нестримно,
Я віддаю любов тобі свою,
Я сподіваюсь не даремно,
Відкриваєш душу ти мою.
Проникнути в тіло, в серце я бажаю,
Зостатись там навіки, назавжди.
Бо лише тебе одного я кохаю,
Бо лише з тобою хочу долю я з найти.

***
Уходя от тебя, мне вдруг стало так больно,
Почему для тебя я жила?
Я дышала тобою очень долго,
Но теперь я ушла навсегда.
Обернуться назад мне не страшно.
Просто смысла в этом больше нет.
Я закрыла страничку удачно,
В этом мой секрет.
И пускай мне теперь одиноко,
И живу я для себя,
Но, однажды я встречу того,
Кто действительно полюбит меня!

Осінній вечір
Осіннім вечором ми розійшлись,
Чому нас доля роз’єднала?
І сльози палко зайнялись,
Я так тебе кохала!
Страждаю я, і ти це знаєш,
Втомилась сумувати за тобою.
І ти мене вже не згадаєш,
Пробач, що я живу лише тобою.
А я кохаю до безтями лише тебе,
І все що в мене зараз є – це наше фото.
Воно засмучує мене,
Ці почуття – брудне болото!
Хоч мало правди було в почуттях,
І не багато віри ти знайшов в мені,
Та все ж я несу в тремтячих руках,
Своє кохання лише тобі.


(Ухань Ірина)