Остання стадiя!

В її думках він жив щохвили,
Та це кохання – грішне!
Все ж людина пішла від тварини,
Бо вміє завдавати болю іншим!
Він не зважав на її почуття,
Він просто з нею зустрічався.
О для неї він був – на все життя,
І вона вирішила і цьому зізнатись.
Та коли він почув ті слова,
То просто над нею насміявся.
А їй було боляче від того, що вона...
В такого закохалась.
Вона хотіла перечеркнути все життя,
Зробити так, щоб його більше не бачити.
Та не зтерти того почуття,
Та й його – вона вже незможе пробачити.
І вирішила – покінчити собою,
Бо на серці є незагойлива рана.
Чому він завдав їй болю?
Чому все так? Вона не знала!
Взявши лезо в руки,
Вона не розуміла своїх дій...
Вона втомилася від цієї муки,
Та всеодно, він ще потрібен їй...
Вона дежала на підлозі,
В калюжі, червоної крові.
Вона просто була невзмозі,
Жити далі без своєї любові!
Та коли він дізнався про все це,
Якесь пробудило його почуття.
Та вже не б’ється її серце,
І не повернети її до життя!
5/03/09 рік