Моє життя

З кожним днем я все більше і більше розумію, що життя не справедливе, а особливо до мене…немає вже просто надій на щасливе майбутнє…кожен раз вогник згасає все більше…
Розчарування…несправедливість…сльози…страждання…все це відбувається зі мною вже не вперше….А чому все так? Чому кожен раз все гірше? Залишається не розгаданим назавжди!!! Чому ця біль так сильно пронизує моє серце наскрізь? Чому на душі завжди так боляче, що просто не передати словами?
Так, бувають моменти коли ти розумієш, що щаслива, та цього щастя ніколи не буває багато, за ним зразу наступає довга полоса горя…яке так важко пережити, воно ніби тягнеться вічність…через яку ти проходиш, як не жива…Як же бути дальше? Іноді так хочеться повірити в долю, в шматочок маленького щастя, щоб відчути насолоду життя, про яку ти вже просто перестаєш мріяти....Можливо колись...ця мить настане.....але ти знову задумаєшся....чи настане вона взагалі!? Та вкотре починаєш переконувати себе, що все-таки вона тебе не омине, і тоді ти знову починаєш вірити, мріяти, надіятись на щось....чого зараз вже немає.....
Чому люди роблять тобі боляче, тоді коли це вже зробили інші, чому після всіх розчарувань, ти знову починаєш довіряти, і знову тобі наносять удар, чому серце потихеньку помирає......
Ти не віриш більше в любов, і не хочеш знати, що це таке, ти не хочеш її відчувати в собі, всім своїм тілом та всією душою...надія померла, померла і частинка тебе...а серце на шматочок більше зачерствіло....залишилось зовсім мало того тепла, яке здавалось, буде вічним....
Врятує мене тільки нове відчуття, якого вже не буде ніколи.....