проклята англійська

Хтось пише Міо cosmoso, me da lo mismo іспанською, а я українською.І французьку люблю....мова кохання.
Ти кажеш, що я розумна.Напевно.А знаєш, французька пахне осінню, жовтогарячим листям і зеленим чаєм.І наша любов пахне французькою........але ні, ні, англійською.Чому?Ааааа, нарешті зрозуміла, чому я ненавиділа англійську....Ти завжди ішов від мене...по-англійськи.Нічого не сказавши, я тільки оглядалась, а тебе вже небуло.Тільки твій силует і запах твоїх парфумів.....
А французьку люблю....бо любов у нас така, незвичайна, зачарована, до наших стосунків привикнути швидко не можна, і ти не розумієш чи вони є, чи це ілюзія.Це як Париж...Приїжаєш туди і не віриш, що ти там, що бачиш все на власні очі, не віриш в своє щастя. А потім раз.....і все зникає....Повертаєшся додому, але надієшся, що колись повернешся....А Англію не люблю.......Там дощі, там холодно і самотньо.Ну чому ти хотів вчити англійську?Напевно сподобалось іти.....А я надіюсь, що колись навчу тебе говорити по-французьки...
Даваі поговорим про нас.....Пішла.......Ти не винен....Ти просто сенсу в наших стосунках не міг знайти...А я говорила, що у всьому є сенс, навіть у тому, що спершу здається неймовірним.Ти казав, що я хитра.Напевно....Я з усім погоджуюсь.Ти розбиваєш мої мрії вщент.Тобі подобається......А ти чув колись звук, як вони бються?Ні?Шкода.Це як хрусталь....
Ти питав чи мені важко?!Ні, ні, коханий, я привикла.Я вже незнаю, що таке біль.Адже біль стала моєю частинкою.
Я зараз далеко від тебе, в чужій країні, де немає тебе.І навіть нічого не нагадує про тебе.Ні ліжко, ні диван, ні той анекдот, з якого ми разом так сміялись, навіть не зелений і мій улюблений чай.Все там залишила.В тій кімнаті, яка напевно й досі пахне тобою.А тут, тут тільки проклята англійська, яка забрала тебе у мене.....мовою якої ти завжди ідеш.........