Чомусь не знаходжу спокою,
Блукаю в розвалинах мрій.
Я знаю тебе не побачу
Та тільки в душі моїй
Залишився чорний смуток,
Зжираючи душу мою
Лишає мені відлунок
Колишніх тих почуттів.

Я знаю нічого не вийде
Минулого вже не змінить.
Та в серці глухий відлунок
Тріпоче та хоче жить.
Блукає душа в тенетах,
Що лишилися від журби
Кохання вже не побвчить
Його вже не віднайти.

Лунає у серці скрипка
Мелодія зовсім сумна
Сьогодні твоє весілля.
А я залишаюсь сама
З тобою були ми лиш друзі
Не смію тебе я винить,
І сльози, мов перли, спадають
Мені на лице у мить.

Говориш, що не кохаєш.
Що серце у тебе болить
Мене ти лише чекаєш
Та хочеш усе ж забуть.
З тобою ми тільки друзі
І мрії розвал не спинить.
Ти дав життя новій людині
За помилки треба платить.

Гублюся в осінніх мотивах
У серці ще трохи щемить.
Думки мої в час той линуть
Коли хотіла любить…
Навіки серце розбите
І марить лише одним
Одним лиш тобою, мій друже,
Мій янголе неземний!