сніжинки сльози осінь мить

За вікном сніжинки кружляють
А на серці у неї туга
Знає він чи не знає
Чим спричинена її журба

Те що вона відчуває
Не під силу комусь зрозуміть
Те що надії вмирають
Їх сніги запорошують вмить

Сьогодні вона гуляла
І як завжди, як завжди одна
І в думках в неї пісня літала
Ну чому я, чому ж ще одна

Сніжинки вальс свій кружляли
І вітри їм співали пісні
На щоках в неї сльози блищали
Замерзали у мрії сумні

Та недовго сніги вирували
Стала тиша вмить навкруги
Знову в серці пісні заспівали
Від незвичної туги й нудьги

Він не бачив як вона гуляла
Як текли в неї сльози гіркі
І як сніжинки вальс танцювали
Й вітри співали їй пісні

Він не знає, а вона чекає
Рахує кожної секунди мить
В її пам’яті слова кружляють
Сніжинки, сльози, осінь, мить…