Вона гуляла по місту одна
Не вперше повірте мені
Ця розповідь буде сумна
Як і безсніжні зимові дні
Вона думала про життя
Й розуміла одну дивину
Вона подруга дощу
Й любила слухать тишину
Жила вона в світі казок
І вірила в чудеса
І скільки чудових думок
Літала вона в небесах
І мрія у неї була
Принца свого відшукать
І разом з ним під дощем
Містом самотнім гулять
І знову на вулиці дощ
І сльози у сірих очах
На землю краплі летять
Нікому зрозуміть їх печаль
Й сиділа вона на вікні
І слухала пісню дощу
Й питала варто чи ні
Сестру свою – самоту
І як в чорно-білім кіно
Сміялася як і колись
І туга у сірих очах
Пропала безслідно кудись…
Вона любила тишину
І самотність була їй сестра
Й співала під пісню дощу
І вірила в чудеса…

Часто буває
Годинник стучить
В самотні миті
Час не летить

Сидиш і не знаєш
Як дальше жить
Годинник стучить
А час не летить

І сльози течуть
У годиннику в ритм
І серце болить
І стучить і стучить

Тепер ти вже знаєш
Що ти вже один
І скільки найдеться
Вагомих причин

Помилка дитинства
Ну що ж то робить
Під музику давню
Час не летить

Назад неповернеш
Куди ж в небуття?
У цьому ж існує
Ця правда життя!

Часто буває
Годинник стучить
В самотні миті
Час не летить

Сидиш і не знаєш
Як дальше жить
Годинник стучить
А час не летить

І сльози течуть
У годиннику в ритм
І серце болить
І стучить і стучить

Тепер ти вже знаєш
Що ти вже один
І скільки найдеться
Вагомих причин

Помилка дитинства
Ну що ж то робить
Під музику давню
Час не летить

Назад неповернеш
Куди ж в небуття?
У цьому ж існує
Ця правда життя!

Так важко розібратися в собі
Так важко дати почуттям всім раду
Коли життя- як хвилі в океані
То тихо, то не має знов пощади.

Так важко розібратись в почуттях
Не знаючи чи вони взаємні
Й так легко піддаватися сльозам
Тільки не знаєш а чи не даремно...

Так просто пройти й не подивитись
Але так важкоо спогади забуть
А у надіях дивно також жити
Незнаючи майбутній путь

І ніби добре все і знов ламає
Та буря в океані почутів
Вона в ранковий час збирає
Ті сльози мрій і кольорових снів...

А він не знає, він не знає
Де сонце усміхається весні
Вона не знає і в думок питає:
"А чи взаємно це, чи ні?"

Так важко розібратися в собі
Так важко дати почуттям всім раду
Коли життя- як хвилі в океані
То тихо, то не має знов пощади.

Так важко розібратись в почуттях
Не знаючи чи вони взаємні
Й так легко піддаватися сльозам
Тільки не знаєш а чи не даремно...

Так просто пройти й не подивитись
Але так важкоо спогади забуть
А у надіях дивно також жити
Незнаючи майбутній путь

І ніби добре все і знов ламає
Та буря в океані почутів
Вона в ранковий час збирає
Ті сльози мрій і кольорових снів...

А він не знає, він не знає
Де сонце усміхається весні
Вона не знає і в думок питає:
"А чи взаємно це, чи ні?"

Так важко розібратися в собі
Так важко дати почуттям всім раду
Коли життя- як хвилі в океані
То тихо, то не має знов пощади.

Так важко розібратись в почуттях
Не знаючи чи вони взаємні
Й так легко піддаватися сльозам
Тільки не знаєш а чи не даремно...

Так просто пройти й не подивитись
Але так важкоо спогади забуть
А у надіях дивно також жити
Незнаючи майбутній путь

І ніби добре все і знов ламає
Та буря в океані почутів
Вона в ранковий час збирає
Ті сльози мрій і кольорових снів...

А він не знає, він не знає
Де сонце усміхається весні
Вона не знає і в думок питає:
"А чи взаємно це, чи ні?"

За вікном сніжинки кружляють
А на серці у неї туга
Знає він чи не знає
Чим спричинена її журба

Те що вона відчуває
Не під силу комусь зрозуміть
Те що надії вмирають
Їх сніги запорошують вмить

Сьогодні вона гуляла
І як завжди, як завжди одна
І в думках в неї пісня літала
Ну чому я, чому ж ще одна

Сніжинки вальс свій кружляли
І вітри їм співали пісні
На щоках в неї сльози блищали
Замерзали у мрії сумні

Та недовго сніги вирували
Стала тиша вмить навкруги
Знову в серці пісні заспівали
Від незвичної туги й нудьги

Він не бачив як вона гуляла
Як текли в неї сльози гіркі
І як сніжинки вальс танцювали
Й вітри співали їй пісні

Він не знає, а вона чекає
Рахує кожної секунди мить
В її пам’яті слова кружляють
Сніжинки, сльози, осінь, мить…